ПОСВЯТА В ЧИТАЧІ
Вступне слово бібліотекаря. 
- Любі першокласники, вчителі, гості. Рада вітати вас на нашому святі "Посвята в читачі". Нещодавно ви вперше переступили поріг нашої школи, стали школярами, зустрілися з першою книгою – Букварем. Отже, настав час завітати до нашої шкільної бібліотеки. Бібліотека – це приміщення , де зібрані різноманітні книжки, це місце ви можете почитати цікаву книжку, або взяти її додому на деякий час.
Учень: Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар,
Але одна є книжка всім начальник,
І звуть її по простому – Буквар.
Він вас повів по буквах, як по східцях
Як по життю – по сторінках своїх.
І от привів нарешті – подивіться -
У мудрий світ чудесних скарбів - книг.
І, певно, так, коли б не він на світі,
То ми були б, неначе у пітьмі
І всі томи, яскраві й ваговиті,
Мовчали б глухо, наче ті німі.
Бібліотекар. За час навчання у школі ви, діти, встигли подружитися. Приємно, що у класі у вас є друзі. Добре, що у важку хвилину товариш поруч: він допоможе, порадить. Але бувають у житті такі моменти, коли ти лежиш хворий, сам-самісінький вдома. Дуже сумно і неприємно тоді на душі. Хто ж тоді може стати вірним другом?
1 ведуча.
Коли умієш сам читати –
Не треба мамі докучати,
До бабусі теж не треба йти:
"Ну, почитай, мовляв, хоч ти!"
Сестру просити теж не треба,
Щоб прочитала щось для тебе,
Ані благати, ні чекать,
А просто взяти й почитать.
2 ведуча.
«Хто багато читає, той багато знає» — так кажуть у народі. І це правда. Книжка вчить, як на світі жить, книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати.
(Стук у двері ). Входить Зайчик.
Зайчик:
Добрий день, дорогі друзі! Я дуже радий зустрічі з Вами! Сьогодні ви станете читачами шкільної бібліотеки. Для вас відкриваються двері у чудовий світ "Книжкового королівства".
Бібліотекар:
Що ж то за королівство в якому не має королеви? Діти, а хочете ви познайомитись з Королевою книг?
Діти:
Хочемо!
(Звучить тиха мелодія. З’являється Королева книг.)
Королева книг:
О, як багато вас зійшлось,
Дівчата і хлоп’ята.
Та бачу місця всім знайшлось,
Хоч, може тіснувато.
У володіннях книжкових весь час
Мільйони підданих чекають вас
Ви можете впізнати їх одного мигу,
Як тільки я себе назву – я КОРОЛЕВА КНИГА!!
- Ось ми і зустрілися мої маленькі, добрі і кмітливі друзі, я дуже рада зустрічі з вами. Я – Королева книг, а це моє королівство. Ви хочете стати читачами мого королівства?
Діти:
Хочемо.
Королева книг:
Тоді вирушаємо в путь! Я познайомлю вас з мешканцями свого королівства. А щоб не заблукати в широких коридорах мого королівства, ви повинні назвати пароль, або чарівне слово. Нехай цим чарівним словом будуть відгадки на наші загадки.
1.Не думає, не гадає, а інших навчає.
2.Не сорочка, а зшита, не кущ, а з листочками, не людина, а говорить.
3.Дуже я потрібна всім –
І дорослим, і малим,
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
4. Що мовчить, а розуму навчить?
5. Дерево - не дерево, а листки має,
Той буде мудрим, хто їх добре знає.
Бібліотекар:
Ви відгадали загадки Королеви, настав час познайомити вас із мешканцями Книжкового Королівства.
Зайчик
Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна
Голоси дзвенять навкруг
А як часом книга хвора -
Значить наша в тім вина.
Ми її підклеїм швидко –
Враз одужає вона!
(З’являється стара пошарпана книжка)
Зайчик. - Ой! Що це? Краще сховаюсь, а то в мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить.
Книга. Не бійся, Зайчику. Я - Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!
Зайчик (підбігає, підтримує хвору книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може, ти з Лисицею зустрілася чи в лапи Вовка потрапила? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали!
Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько так мене скалічив. Ох і мучив він мене: поливав гарячим супом, загинав кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив, брав мене брудними руками, кидав мене на підлогу, слюнив пальці, коли листав сторінки…
Я ледве втекла від нього. Зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду нещасна?
Всі ведучі. Ми знаємо цього поганого хлопчика!
1 ведуча.
У Скворцова Гриші
Книги - найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, немає в них лиця.
Без початку, без кінця
Палітурки, як ганчірки
Ті книжки ридають гірко.
2 ведуча.
Бився Гриша з хлопчаками.
Він розмахував книжками,
Дав Мишку по голові —
Замість книжки стало дві.
1 ведуча
Гірко Гоголь всім жалівся;
Чепурун він був колись,
Хто б тепер його впізнав?
Нечепурою він став.
2 ведуча.
Бідоласі Робінзону
Шкіру зідрано з картону
Намальовано гарбуз.
А в граматиці пом'ятій
На сторінці тридцять п 'ятій
Виріс раптом сажотрус.
1 ведуча.
В географії Петрова
Намальована Корова
І написано: «Сія
Географія моя.
Хто цю книжку візьме стиха
Той зазнає горя й лиха».
Хлопчисько. - Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще кілька разів забував її в саду. Ось і цього разу забув. Уночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати та й не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?
Книжка. - Ой, ой, як боляче! У мене вся палітурка облетіла!...
Зайчик: Друзі, чим ми можемо допомогти Книжечкам?! Я придумав! Давайте ми йому повідриваємо ніс, вуха, повидираємо волосся, вимажемо обличчя варенням, та втечемо у бібліотеку.
Всі. Давайте!
(Підходять до хлопчика та щипають його).
Хлопчисько. (злякавшись):
Книжечко моя, пробач мене. Я обіцяю тобі і всім дітям, які тут присутні, я буду дуже добре поводитись з книгами, тільки не чіпайте мене!
Книга. - Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього.
Але хочу звернутись до всіх діток, до кожної дівчинки і кожного хлопчика:
Я - Книга! Я - товариш твій!
Школярику, завжди мене жалій,
Чистенькою тобі приємна я,
Без бруду - подруга твоя.
Погану звичку ти зостав
І пальці більше не слюняв,
Завжди я твій найкращий друг,
Та тільки не для брудних рук.
Королева книг.
Діти, а ви знаєте, як треба поводитись з книжками? (Діти відповідають).
Королева книг.
Так, молодці. Книжки не можна рвати, малювати, брати брудними руками, загинати сторінки, закладати ручками або олівцями, битися ними, кидати їх.
1 ведуча.
А ще є правила користування книгами.
2 ведуча.
Не роби на сторінках книг позначок чорнилом, не виривай сторінок;
Не можна читати під час їжі.
1 ведуча.
Не читай у ліжку.
Не слинь пальці, коли перегортаєш сторінки.
2 ведуча
Не читай під час руху.
Бережи книгу від вогню чи вологи.
1 ведуча.
Якщо книга порвалась — обов'язково її підклей.
Вчасно повертай книгу у бібліотеку. На неї чекають інші читачі.
Бібліотекар:
Це дуже сумна історія, але я запевняю, що діти першого класу ніколи не скривдять наших книг, знають багато казок. Любі першокласники, давайте покажемо нашій Королеві , що ви уважні читачі. Я буду зачитувати уривки з казок, а ви повинні відгадати назву казки.
КАЗКОВА ВІКТОРИНА
1."Ой, а гарний який! І ріжки є, і хвостик. Молодець діду! Гарного Бичка зробив." ("Солом’яний Бичок").
2."Прибігли Мишенята, дивляться не нахваляться – от так Півник, от так молодець! Треба тепер тісто замісити та пироги спекти." ("Колосок") .
3."А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби та на землю, в двір, а з двору та за ворота, та й побіг, покотився дорогою". ("Колобок").
4."Лисичка до глечика, а голова не влазить. Вона туди, вона сюди, то попробує лапкою, то понюхає – нічого не виходить". ("Лисичка і Журавель").
5."Чуємо, чуємо, - та не материн це голосок. Наша матінка співає тонесеньким голоском" ("Вовк та козенята").
6."Іван-Царенко як стрільне – загула стріла ні високо, ні низько, та й упала в болоті" ("Царівна Жаба").
7."Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обклали її пір’ячком і посадили туди качечку." ("Кривенька Качечка").
8."Увечері стомлена від роботи, вона лягати спати не в постіль, а долі, поряд із пічкою, на попелі. І тому, що була вона в попелі, в пилюці, брудна, сестри прозвали її …" ("Попелюшкою").
9."Ото, як підріс хлопчик, став просити батька: "Зробіть мені , тату, човник та весельце"" ("Івасик - Телесик" )
Бібліотекар:
Молодці, ви уважні читачі, справилися із цим завданням.
Бібліотекар:
Але, як не прикро, але наше веселе свято наближається до кінця, проте перш ніж завершити його, надаю слово Королеві книг.
Королева книг:
Молодці! Ви дуже розумні, кмітливі і добрі діти. Ви мені сподобались. І тому я надаю вам право користуватися книгами з мого книжкового королівства. Але, як кожен громадянин цієї країни, ви повинні дати обіцянку.
Урочиста обіцянка!
Ми учні 1-х класів, вступаючи в ряди читачів шкільної бібліотеки, урочисто обіцяєм:
Поважати книгу, виконувати всі правила користування книгою! Не рвати, не бруднити, не малювати її.
Діти (разом): Обіцяєм!
Якщо якійсь книжці потрібна допомога – зробимо все, щоб книга не "хворіла."
Діти (разом): Обіцяєм!
Ніколи не проходити спокійно повз тих, хто "ображає" книгу.
Діти (разом): Обіцяєм! Обіцяєм! Обіцяєм!
Бібліотекар:
Любі першокласники! Ми дуже раді, що наша шкільна бібліотека поповнилась новими читачами. З сьогоднішнього дня, ви стали постійними користувачами бібліотеки. Вона завжди відкрита для Вас. Ви, дорогі діти, піднялися ще на одну сходинку на шляху до знань. Нехай цей шлях буде для вас радісним і цікавим. У добру щасливу путь у Королівство Книг.